Ти на вушко мені помурчи про любов.
Хай у хугу лютневу зігріється кров.
Розцвітуть хризантеми на мерзлім вікні.
(Ой, пробач! Знову штампи оті навісні!)
Розгубились давно романтичні слова...
Через те, що вже сива моя голова?
Чи тому, що слова набули вже ваги?
Може більше нам цінні вже борщ й пироги?
Дай-но, капці! Кота налякай-но кийком!
Я поставлю на столик горня з молоком -
Якось треба ж позбавитися печії!
Пам'ятаєш: колись ми "гонили чаї"...
І сварили дітей: "Спіть вже там, не шуміть!"
Зараз діти нам: "Чуєм! Тихіш! Не кричіть!"
-Га? Летять кажеш? Роки насправді летять!
Скоро внучкам пора підійде дівувать.
І куди ж воно ділось так швидко, скажи?
Постаріли обоє... Нехай! Не тужи!
Сядь-но ближче. Згадаєм життя. Не мовчи!
Про любов, як у молодості, помурчи!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Голубая сирень . - Николай Зимин Незабываемые мгновения жизни,когда мы любили и были любимы.Их немного,но тем-то они нам так и дороги.
Ну а я. Не грусти обо мне .
На меня ты ,прошу , не сердись
И в ночной и глухой тишине
Обо мне Богу ты помолись .
Помолись обо мне и прости .
Пусть порою неласковым был ,
Я тебя на заре полюбил ,
Когда вишни в саду расцвели .
Проза : Гроб. - Геворг Минасян Друзья! Все отзывы (если они будут),прошу направить на E- mail. Там же отвечу всем: Всем нам БОЖЬЕГО мира! С любовью во ХРИСТЕ: Минасян Геворг.
