Осень бабья, золотая,
Как художник, мер не знает.
Ей бы, глупой, поутихнуть,
Где-то матушка Зима...
Только красками, шальная,
Ослепительно сверкает...
И все шепчет нежно рифму….
Про угрюмые дома…
Разукрашены деревья
Нежной, радужной палитрой.
Дождик радостно и нежно
Листьям в ушки шелестит...
Только Осени не верят,
Как в заманчивые титры…
И испуганно, и спешно,
Люди прячутся в шарфы…
Улыбается нам Осень
Крутит листьев хороводы,
Задирается к прохожим,
С крон срывает парики…
Все чужие судьбы носит,
Вихры путает густые
Ах, проказница, ну что же,
Веселись! Всем вопреки!
Там, где сумерки тумана,
Слышен уже зимний скрежет
Льда, сосулек и сугробов
И морозца снежный скрип…
Хоть веселье и обманно,
И промозглость горло режет,
Осень, не смотри так строго,
Я люблю твой чудный стих!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
